?

Log in

Наші і німці - Украинская Советская Социалистическая Республика [entries|archive|friends|userinfo]
Українська РСР

[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

Наші і німці [квітень. 6-е, 2012|02:28 pm]
Українська РСР

yccp

[kermanich]
Прекрасная колонка поэта, писателя, историка Александра Хоменко.

Про парткоми це я спеціально для тих, хто ними зараз буде у вічі тицяти – мовляв, вони то все про війну «організовували», і розказували, і людей муштрували. Кому в те віриться – будь ласка, а кого цікавить, як воно насправді було – мають знати: ніякі парткоми того зробити проти волі людей не змогли б. Вони взагалі не надто в народну душу «лізли», а де вони щось подібне і намагалися утнути, як, наприклад, з культом «Малой землі», то виходив суцільний анекдот. Нам, моєму поколінню тобто, тим, хто народжений 66-го, 67-го, 68-го, 69-го, 70-го, коли ще два десятиліття по війні минули і пам’ять і біль свіжими ще були, не партія, а діди у вицвілих піджаках і баби у по-сільському пов’язавних білих хустках «научали», що довга і вузька зеленувата гільза – од нашої «трьохлінєйкі», а та, що більша – од «протівотанкового ружжя», а німецькі патрони були коротенькі, ніби пальці у товстуна, і бензин у них був «синтетічеський» – дуже гидкий на запах.

І коли «на майські» у школі на лінійці звучало «Степом, степом…» – не у мене в одного тільки на очах слози були; гадаю, Олег Тягнибок – як і я, з 68-го року народження, у такі хвилини, аби не піддатися комуністичному впливові, подумки повторював про себе священні слова «Декальогу». Але на те він і герой, а я так, просто собі чоловік, який гадає собі, що психоемоційні реакції людей з села кращі й чесніші, ніж у людей з телевізора.
ПосиланняВідповісти